Митці – Сковороді, метро як утопія, Татарка та околиці, Голодомор у колажах – Марина Полякова рекомендує найцікавіші виставки Києва.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Здається, індустріальний пейзаж зараз не в моді. Обов’язкова складова радянського пейзажного жанру – всі ці чорно-червоні заводи, нові бетонні мікрорайони, залізниці, що прямують у світлу далечінь, – була дискредитована разом з ідеологією. Сьогодні оскаженіла Росія своїми ракетами добиває СРСР в Україні (дамби, підстанції, «панельки»), немовби у такий страшний засіб допомагаючи нам розпрощатися зі сплюндрованою мрією про «радянську владу плюс електрифікацію всієї країни». Але деякі вітчизняні художники продовжують, і дуже плідно, працювати з індустріальним і промисловим пейзажем: Олена Придувалова (художник міста), Петро Сметана, наприклад, і ось Владислав Рябоштан. Ми бачили в його виконанні залізні дороги, заводи й домни, вантажні крани… А тепер у «Триптиху» – камерна виставка «Станції, що існують», присвячена метро. Чорні тунелі та яскраво освітлені платформи нібито й реалістичні (ми їх кожен день бачимо), але все-таки у виконанні Владислава це утопія, це деконструкція: без людей, без потягів, вони існують у якомусь застиглому часі, як храми забутої цивілізації, як річ у собі.

Музей Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 12)

З нагоди 300-річчя філософа Григорія Сковороди відкрився виставковий проєкт «Сковорода. На межі світів». Його ядро – роботи Олександра Ройтбурда, і організатори будують паралелі. Григорію Сковороді випало жити в часи, коли формувалася Російська імперія, посилюючи свої позиції шляхом поглинання суб’єктності колонізованих земель. Олександру Ройтбурду випало формуватися в часи, коли ця ж імперія (хай і під іншою назвою) давала тріщини, але все ж зберігала жорстку вертикаль і вимагала неухильно слідувати прийнятним шаблонам. Шаблони розірвано, і ми зараз перебуваємо на межі світів. Тож шлях, який обрав свого часу Сковорода, – шлях до пізнання себе. Він ніколи не закінчується, на ньому людина ділиться досвідом і приймає досвід. У рамках виставки за допомогою численних інтерактивних елементів нашаровані сенси, запропонований благодатний ґрунт для рефлексії над ідеями найвпливовішого українського філософа.

Простір «Цегла» (вул. Велика Житомирська, 4, кв. 2)

«Татарка та її околиці» – перша персональна виставка в Україні артгрупи «Три вправи з реалізму», яку утворили Олександр Лень і Надія Рогожина. Виставка складається з повної серії напрацювань митців протягом 2018–2021 років: деформованими фотографіями старих будинків Татарки, Щекавиці та Лук’янівки, а також новими предметами – інсталяцією із записаним на касету фільмом і знайденим під час польового дослідження місцевості об’єктом. А головне, що глядач приходить не на виставку, а насамперед у стару київську квартиру, в яку виставка інтегрована. Тут громадськими активіст(к)ами засновано пам’яткоохоронний хаб – простір «Цегла». Композиція, яку утворюють роботи артгрупи, взаємодіє з текстурами й артефактами, що її оточують. Простір квартири і сприйняття митців разом закликають гостей звернути увагу на проблему знищення й забуття історичного і культурного поля Києва.

Музей Голодомору (вул. Лаврська, 3)

До трагічної річниці Голодомору 1932–1933 років Національний музей Голодомору-геноциду спільно з майстернею Cutout Collage Festival & Studio представив проєкт «Паралелі» – серію мистецьких колажів як рефлексію й осмислення історії Голодомору в контексті сучасної війни. Як пошук схожостей і відмінностей історичних подій початку 1930-х та 2022 року. В експозиції представлені цифрові та аналогові колажі резиденток майстерні Cutout, членів спільноти Cutoutlovers та переможців Open call.

Будинок художників (вул. Січових Стрільців, 1–5)

У виставкових залах Спілки художників триває ювілейне X Всеукраїнське історичне бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». Твори митців присвячені 300-річчю Григорія Сковороди, визвольній війні України, народній трагедії, героїчному спротиву окупантам та подвигу Збройних Сил України.

Дякуємо за світлину з відкриття проєкту «Татарка та її околиці» Флорі Гаценко і фейсбук-сторінці FG Kyiv Art Go