Назад до Данте, діалоги з оголеними Глущенка, суперакварелі, книжкова революція та Памфірова Маланка – Марина Полякова оглядає найцікавіші виставки Києва.

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21 а)

У White World відкрилася ретроспективна виставка робіт знаної художниці, мистецтвознавиці, викладачки Ольги Миколаївни Петрової «Сьогодні та позавчора». Складається вона з трьох частин, і логіка експозиції веде глядача проти часової стріли, від сяючого, палкого живопису 2000-х у першому залі – назад, назад у минуле, до вишуканої графіки 1960-х. «Кольоровий символізм як нефігуративних, так і сюжетних композицій відкриває духовний зв’язок авторки з візантійською системою колоризму, де колір сприймався як духовна сповідь та одкровення, – пишуть організатори. – Сюжет в полотнах відступає. Натомість домінує емоційний стан авторки, яка насолоджується грою фактур на поверхні полотна». У другому залі графіка: офорти «Тбілісі – любов моя» (1988), ілюстрації до «Божественної комедії» Данте (літографії, 1972) і «Дон Кіхота» Сервантеса (туш, перо, 1965). Шлях графіки Ольги Петрової до глядача за радянських часів був непростим, її дантівський цикл затаврували сюрреалістичним, але сьогодні ці роботи входять до золотого фонду українського графічного мистецтва минулого століття.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

«Діалоги» сучасних художників з оголеною натурою в ранніх роботах Миколи Глущенка – серія його еротичних літографій «Douze nus de Gloutchenko» (фр. «Дванадцять оголених Глущенка») вийшла 1928 року в Парижі – почалися в галереї «Ню Арт», і там вже відбулося дві виставки. Тепер проєкт вийшов на новий рівень в колаборації з Картинною галереєю. «12 ню» – виставка, в рамках якої ню-творчість Глущенка переосмислюють четверо митців: Ігор Волков-Ткачинський, Володимир Колесников, Наталія Корф-Іванюк, Серафим Чаркін. Вони створили варіації на тему, додавши до вишуканої графіки Глущенка (легендарний альбом представлений в експозиції) яскраву вітальність живопису.

Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1)

Головне слово виставкового проєкту «Вартові» – «незалежність», творча та особиста. Imagine Point і часопис «Антиквар» представляють виставку робіт Любові Міненко та Леонтія Костура, які переосмислюють свій минулий художній досвід в умовах війни. Любов Міненко – канівчанка, незалежна мисткиня, яка завжди працювала осібно. Її стилістика впізнавана завдяки динамічній, напівабстрактній формі живописного мазка. Леонтій Костур – сумчанин, скульптор, який наполегливо йшов проти системи, працював у авторському стилі. В його доробку поєднуються пластичні образи та філософія знаків. У фокусі виставки – діалог між двома художниками, які свого часу були відлюдниками через власну творчість, та між двома світоглядами, які вели боротьбу з формалізмом радянського мистецтва. Включення несвідомого та ірраціонального, релігійного та архетипного – основні інструменти реалізації власного задуму у творах.

Галерея «Лавра» (вул. Лаврська, 7 б, вхід з пров. Лаврського, 9)

На виставці робіт Антона Логова представлені малюнки на папері та полотна, написані акрилом. Після 24 лютого художник одним із перших почав створювати та публікувати щоденник війни – швидкі замальовки у блокноті, а потім кольорові малюнки А4, в яких зображував життя власної родини та загальноукраїнські події. Малюнки стали відомими, швидко вийшли за межі нашої країни та відправилися на виставки у різні куточки світу (і ми не раз уключали творчість Антона Логова до добірок українського антивоєнного мистецтва). Деякі малюнки перетворилися на виразні плакати. Часто підґрунтям для створення роботи ставала документальна світлина, але мистецтво не є фотографією, говорить художник. «В моєму випадку – це точний образ. Думка, яка доведена до найвищої якості, не втративши художньої сили».

Галерея «Митець» (вул. Велика Васильківська, 12)

Для виставки акварелей «Від*чуття від*лютого» епітетів не шкода, вона дійсно масштабна, мега- і супервелика як для такого тендітного виду мистецтва. Стіни галереї заповнені у кілька рядів. В експозиції представлені твори 64 авторів, серед яких є як відомі, так і маловідомі, але з ними точно варто познайомитися. Всі акварелі були створені після 24 лютого, і головний нерв виставки, звісно, війна: воїни, які захищають, мирні люди, які потерпають від бойових дій, біженці, руйнування… Але наше сьогодення – не тільки воєнні реалії. Жахи битви народів і краса життя перемішані, мов у фантасмагорії, і аромат квітів ще сильніший на фоні запаху заліза та крові… 19 лютого, у день закриття, можна буде придбати невеликі роботи та листівки.

Український дім (вул. Хрещатик, 2)

Ефектна виставка «Памфірова Маланка. Танець смерті та життя» об’єднує кіномистецтво та народні традиції. Представлені понад 40 костюмів, реквізит та понад 100 обрядових масок. Частину з них художники відшукали по сільських ярмарках та бабусиних скринях, частину створили спеціально для фільму «Памфір». Також представлені фото- і відеоматеріали про роботу над фільмом, котрі розкривають творчу лабораторію режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука, художниці з костюмів Марії Квітки, концепт-художниці Ольги Юрасової, оператора Микити Кузьменка та художника-постановника Івана Михайлова. Відвідувачі зможуть дізнатися про автентичний обряд Маланки (новорічний обхідний обряд з рядженими), кінодослідження теми Сухолитким-Собчуком, значення та технології виготовлення різних елементів традиційних костюмів, а також про створення окремого світу на знімальному майданчику.

Музей Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

У 2023 році Україна відзначає дві «книжкові» дати: 450-річчя заснування Іваном Федоровим друкарні у Львові та 225-річчя першого видання «Енеїди» Івана Котляревського. Поява книгодрукування була справжньою світовою інформаційною революцією, а Іван Федоров був одним із тих, хто творив її на українських землях. Вихід друком «Енеїди» Івана Котляревського теж був революцією, але локальною – уперше книжка заговорила з читачем розмовною українською. Виставковий проєкт із колекції музею присвячений книжкам і темі читання. Глядачі побачать живописні, графічні, скульптурні зображення людей, що читають, оригінали книжкових ілюстрацій, вишукані екслібриси. І, звісно ж, книжки, рідкісні видання різних часів. Також вперше презентовано розкішне барокове Євангеліє із зібрання Сержа Лифаря.

Арт-простір «Об’єкт 92» («Мистецький Барбакан», вул. Верхній Вал, 42 б)

Скульптор Геннадій Тітов так згадує свого діда, київського художника Володимира Миколайовича Решетова (1930–2015): «Для всіх, хто його знав, – “Володя”. В тому числі для онуків. Я називав свого діда Володею з тих пір, як навчився говорити. Він був чудовим художником і найдобрішою людиною з тих, кого я знав. Якби він був з нами, він би зробив усе, що від нього залежить, аби допомогти нашій перемозі». На виставці-продажі робіт Володимира Решетова – а це ранні акварелі та графіка, пізніший імпресіонізм – можна придбати часточку історії українського мистецтва і допомогти ЗСУ: гроші підуть на купівлю ударного дрона для військової розвідки. Проєкт триватиме до 4 березня.

Головна світлина: фрагмент картини Ольги Петрової