Тричі по 111:

Три романи Кейт Аткінсон в перекладі на українську

Кейт Аткінсон належить до нечисленної когорти письменників, яким вдалося здобути і прихильність високочолих критиків, і широку популярність у публіки. Хоча до успіху вона йшла довго: на момент виходу дебютного роману «За лаштунками в музеї» (1995) письменниці було вже за 40. Яким же був подив читачів, коли роман нікому не відомої дебютантки здобув премію Коста (одну з найпрестижніших у Британії), обійшовши зіркових Салмана Рушді, Кадзуо Ішіґуро та Пет Баркер! Відтоді кожен наступний її роман стає подією для книголюбів, а її серія детективів про Джексона Броуді здобулася на екранізацію від ВВС.

На сьогодні український читач має доволі репрезентативну вибірку історичних романів Аткінсон: «За лаштунками в музеї», «Життя за життям», «Руїни бога». Усі їх поєднує кілька спільних тем, для українського читача гостроактуальних чи не більше, ніж для британського. Скажімо, що ми вважаємо гідним життям у ХХ ст., з усіма його викликами й часто дуже тонкою межею між подвигом і військовим злочином? Що робити, коли родинна пам’ять, великий історичний наратив і маскультові зображення історії суперечать одне одному? І як, проходячи між Сциллою особистої пам’яті й Харибдою історичної,  жити з непроговореним і часто травматичним досвідом, що залягає там, де ті не узгоджуються між собою?

Як зорієнтуватися, який із романів Кейт Аткінсон вас цікавить у першу чергу?

Якщо ви цікавитеся родинною історією й на дозвіллі складаєте своє генеалогічне дерево, вам напевно сподобається «За лаштунками в музеї»: роман про те, що кожен із нас – чудовисько Франкенштейна, кожна біографія, навіть дуже небагата на події, скроєна із безлічі родинних скелетів зі своїми історіями, смішними і страшними, величними і ганебними, а над кожною маленькою, майже непомітною історійкою нависає темна тінь великої Історії ХХ століття.

Якщо ви любите жанр альтернативної історії й цікавитеся побутом мирного населення (і зокрема жіночим досвідом) під час війн, вам напевно сподобається «Життя за життям». Головна героїня цього роману раз за разом проживає одне життя, намагаючись виправити всі свої помилки – й заодно історичні помилки ХХ століття. Чи вдасться їй вправити вивихнутий суглоб часу і застрелити в 1930 році чоловіка, який ще не встиг стати фюрером?

Якщо ви любите романи про війну і непрості етичні дилеми, вам напевно сподобаються «Руїни бога». Головний герой роману – британський пілот – під час Другої світової бомбардував німецькі міста, себто здебільшого цивільне населення, а не військові цілі. Він знає, що дії бомбардувальників – на межі між жертовним подвигом і військовим злочином, і знає, що альтернатива (перемога нацизму) страшніша у будь-якому разі. Потім, після війни, втім, виявляється, що мирне життя – із нормальним спокійним існуванням, яке тримається на забутті, й байдужістю наступного покоління – не менш страшне, ніж самогубчі нічні рейди.

Текст: Ярослава Стріха