Національний художній музей України відкрив велику виставку «Олександр Богомазов: творча лабораторія», присвячену видатному українському авангардисту.

Працювати над виставкою почали ще у 2013 році. Тоді музейники хотіли «просто» поєднати ескізні підготовчі матеріали Богомазова, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва, і роботи з колекції НХМУ, а саме цикл «Праця пилярів» (1927–1930). Майдан та подальші події виставку затримали, і можна сказати, на краще – за ці роки експозицію вдалося значно розширити, були залучені роботи з інших музеїв (Запоріжжя, Суми, Чернігів), з Мистецького Арсеналу та українських приватних колекцій, знайдені архівні матеріали, навіть атрибутовані деякі полотна. На жаль, до закордонних музеїв та колекцій, насамперед до великої колекції бізнесмена Костянтина Григоришина, не дотягтися – вона взагалі під арештом.

Виставка, що побудована за хронологічним принципом, зупиняється на значних віхах життя та творчості Богомазова: «Початок» (1900–1910 роки), «Фінляндія» (командировка до Скандинавії в 1911 році), «Базар» (графіка 1912–1914 років), «Лінорити», «Ванда» (знайомство з майбутньою дружиною, яка, до речі, 50 років опікувалася спадком художника), «Кавказ», «Крим», викладацька діяльність… і нарешті апофеоз – цілий зал, присвячений «Пилярам»: ескізи, великі полотна, навіть спроба реконструкції роботи «Накат колоди», яку Богомазов не встиг написати.

Ця концепція має сенс. Ми споглядаємо рік за роком як жила людина, над чим вона працювала, кого кохала, куди подорожувала, у яких проектах приймала участь. І все ж таки для творчості Олександра Богомазова цей підхід, здається, виявився недостатньо аргументованим, а експозиція стала доволі дискретною – з добре висвітленими моментами і з темними проваллями.

Богомазов жив у дуже цікаві в художньому відношенні роки. Ще свіженьким був імпресіонізм, а постімпресіонізм і поготів. Модерн (югендстиль, ар-нуво) – дійсно новий, модний, привабливий. Авангардні течії набирали сили. І Богомазов, мов галченя, кидався на все нове, у всьому пробував себе.

У розділі «Початок» ми бачимо символістичні і потім чудові пуантилістичні роботи. У розділі «Фінляндія» – експерименти в дусі модерну, яким тоді захопився Богомазов, природу Півночі, буруни водоспаду Мала Іматра. На початку 1910 років у художника «відкрилися очі» на футуризм, що входив у моду, і ми бачимо його нову графіку, а далі кубофутуристичний цикл «Кавказ», наповнений енергією кольорів, ліній, напружених форм. І, нарешті, увінчує виставку спектралізм, довершені картини «Правка пил» і «Пилярі», які прославили автора. Але в самій експозиції майже немає довідкових матеріалів, які розповідають глядачу, що це коїлось з людиною, чому його ранні роботи мають слабкі зв’язки з подальшими.

Творчість Богомазова потребує контексту, надійного вбудовування в ту прекрасну (в художньому відношенні) епоху. Як, за допомогою яких медіа це показати, при тому, що багато робіт знаходяться за кордоном? Завдання для музейників, і завдання цікаве, творче, бо ж спадок художника, про якого довго майже нічого не знали, все ще знаходиться на стадії вивчення, і кураторка виставки Олена Кашуба-Вольвач багато зробила на цьому шляху.

Але поки що пересічному глядачу можна порадити йти на виставку добре підготованим теоретично, щоб розуміти, від яких факторів, яких впливів залежав ґенезис Олександра Богомазова, зірки українського авангарду.

• Що: «Олександр Богомазов: творча лабораторія»
• Де: НХМУ, вул. М. Грушевського, 6
• Коли: 16–30 травня; середа, четвер, неділя 10:00–17:00, п’ятниця 12:00–18:00, субота 11:00–18:00

Текст: Марина Полякова