Земля в стилі Abbey Road, уроки комунікації, білі привиди у морі змістів та планета щасливих спортсменів – Марина Полякова рекомендує найважливіші виставки Києва.
Triptych: Global Arts Workshop (Андріївський узвіз, 34)
В’ячеслав Бирук – не тільки художник, але й графічний дизайнер, і це задає стилістичний вектор: він творить абстрактний живопис, за яким ховається якийсь текст, меседж. Торік Бирук зробив виставку живопису, основою для якого став QR-код. Сьогодні він зашифрував у своїх абстракціях не тільки епоху (лондонську Abbey Road, однойменний альбом The Beatles), але й сучасні міркування еколого-гуманістичного спектра. 1960-ті роки – дивний період, коли найпопулярніші у світі музиканти, розпещені жіночою увагою та грошима, звернулися до людства: припиняйте війни, кохайте одне одного, бережіть світ, бо він чарівний. Про те, що до «бітлів» не дослухалися, як раз і нагадують роботи В’ячеслава Бирука. – Попри дивну красу нашого світу, ми зайняті тільки руйнуванням. І Леннона немає вже 39 років.
Галерея мистецтв «Лавра» (пров. Лаврський, 9)
Про мету виставки Бирука можна було б сказати одним словом «докричатися». І саме про це йде розмова у наступному проекті – Verbalization, створеному спільно з агенцією TUASHO. Як докричатися одній людині до іншої, коли комунікація стає все більш мовчазною та опосередкованою: через інтернет, через чати у смартфонах? Як людині докричатися до суспільства? Як художнику докричатися до глядача, до галериста, до покупця? Живопис, графіка, скульптури, інсталяції п’ятнадцяти українських майстрів – все в цій експозиції присвячено проблемі спілкування на різних рівнях. Фішка проєкту – communication tube, тобто присутній на майданчику телефон, по якому глядач може відразу зателефонувати художнику і поспілкуватися з ним. Краще похвалити, звісно.
Voloshyn Gallery (вул. Терещенківська, 13)
Вам відразу сподобаються головні об’єкти експозиції. Або відразу налякають, тут вже як вийде. Бо це гібриди городніх опудал, ку-клукс-кланівців та привидів, страшних, але симпатичних, як Карлсон. Інші роботи теж амбівалентні – серйозні, веселі, парадоксальні, стримані, відкриті… У виставці «Перехресне море» беруть участь шестеро випускників курсу Contemporary Art у Kyiv Academy of Media Arts. Кураторка – Леся Хоменко, яка й придумала метафору виставки: морські хвилі, що набігають одна на одну, створюючи сітку, перехрестя, нові форми, нові змісти. Додаткова інтрига полягає у напруженні між сакральним (з яким працюють деякі автори) та його деконструкцією.
BARVY (вул. Мечникова, 3)
У ресторані та арт-просторі BARVY відкрилася виставка, яку міг би вигадати якийсь латиноамериканський письменник, якби трошечки зсунувся з глузду. Дивіться: десь далеко у Космосі, а може, недалеко, є планета Бока Хуніорс (це назва найпопулярнішого аргентинського футбольного клубу), на яку відлітають найкращі спортсмени – хто після завершення кар’єри, а хто у розквіті. Там вони цілими днями напружують м’язи, стрибають та бігають, борсаються на ринзі, кидають помаранчевий м’яч у кошик, грають у гольф (ой, вибачте, це якась гола жіночка з ключкою, але ж ми домовилися, що наш письменних трохи не в собі). Вони отримують нагороди, вони вічно молоді та сильні й завжди у фаворі. Принадність історій, що їх розповідає Влад Кришовський засобами своєї іронічної графіки, у внутрішній літературності: це добре продуманий світ, народжений для довгого існування, для розгортання інтриги. Десь там, над Бока Хуніорс, кожного дня сходить тепле жовте світило. Або три зелених світила. І спортсмени виходять на тренування.
