Караван Вайсберга, Тибет Блудова, магія Кузнєцової, Київ – Тбілісі, Україна – Японія та один день після – Марина Полякова розповідає про найкращі виставки Києва. Через проблеми зі світлом наш «АртТиждень» охоплює аж два тижні, але тим цікавіше – у місті зараз проходять прекрасні виставки!

Арт-фундація «Дукат» (вул. Володимирська, 5)

Між Одесою та морем із лютого постала невидима стіна – море було начебто поряд, але недоступне, заборонене через мінування. Добре море тепер несло смерть – з-за темних хвиль вилітали ворожі літаки з ракетами, виходили на чергове убивство ворожі кораблі. Коли Матвій Вайсберг приїхав до Одеси, ця стіна відчувалася, і не зрозуміло було, як тепер сприймати море, як із ним взаємодіяти. Але раптом на обрії, немов низка перлів, з’явилися кораблі зернового каравану, і все змінилося, стало зрозумілим, що наше море повертається. Серія живопису «Караван» – про горизонт, про кораблі та птахів у небі, про саме небо, яке рухається, дихає, плаче, про темно-золоті піски, про маленьких споглядачів на березі та про неймовірний синій.

Vakulenko Art Consulting (вул. Костьольна, 8)

Кольори Андрія Блудова можуть розтопити лід і освітити місто. Нова серія живописних робіт присвячена Тибету, де художник побував влітку 2014 року. «Крізь червону, виведену з врівноваження, призму хаосу, пробивається холодний порядок. Хаос та порядок – протистояння, що існує у західній традиції, але не у тибетській. Тут є Порожнеча, що є початком і кінцем, вона і є Вічністю, у якій розчиняються образи тибетських гір, монахів та архітектури. Усе видиме – ілюзія. Каліграфія – ритуал медитації. Дхармачакра – колесо закону, Нескінченний вузол, парасольки, золоті рибки, дорогоцінна ваза, лотос, біла мушля, прапор перемоги – вісім символів буддизму, що концентруються навколо тих, хто молиться, утворюючи особливий вимір благочестя. Монахи – це провідники до наступного втілення або у нірвану», – пояснюють організатори, а глядачі розшукують-розшифровують образи та символи всередині полотен.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

Термін «магічний реалізм» доволі широкий. Він вказує не на конкретні стилістичні засоби або тематику, а на присутність в роботі певного зсуву від реальності до чогось більшого. Чого? Навіть важко описати словами, зазвичай можна тільки відчути. Харківська художниця Поліна Кузнєцова у цьому напрямку почувається впевнено. Майже всі роботи в експозиції зроблені 2022 року під час перебування Поліни в Естонії, в евакуації. Чиїсь домівки, від яких залишилися тільки абриси, відкриті небу осінні поля, чорні мішки, що стали човниками Харона, а ще нудота від важких новин і хліб надії – образи, котрі використала художниця в цій серії. В центрі залу інсталяція «Теплі речі» – їх отримувала Поліна від різних людей, і у кожної своя історія. А на екрані – фрагмент перформансу  «Клітка», який Поліна зробила в Естонії.

Imagine Point (просп. Голосіївський, 86/1)

Сьогодні наше життя можна планувати хіба що годинами – від увімкнення світла до вимкнення, від обстрілу до обстрілу, від новини до новини, від однієї задачі, вирішеної з великим трудом, до нової, яка здається непідйомною. Але ми точно знаємо, що цей стан суспільства і кожної конкретної людини – не назавжди. Попереду і важке, і хороше, і втрати, і перемоги, аж до остаточної, яка буде гіркою та солодкою одночасно. І потім почнеться якесь нове життя. Яким воно буде? Що важливе сьогодні, що буде важливим потім, як трансформуються люди, особисті стосунки, обставини? Галерея запропонувала митцям подумати над темою «Одного дня після…», і за результатами опен-колу зібралася велика, різноманітна, дуже цікава виставка аж на два простори, великий і малий. Журі відібрало роботи понад 50 митців із різних частин України та з-за її меж. Кожен з авторів має власний досвід переживання війни, але всі знаходяться у спільній реальності, яку ми творимо разом та одне для одного.

Галерея «Лавра» (пров. Лаврський, 7)

У малому виставковому просторі галереї триває проєкт «New time» – масштабні живописні абстракції Олексія Іванюка та скульптури Андрія Липовки. «Переживаючи певні трансформації в собі, ти відчуваєш їх зовні і намагаєшся зберегти миттєвості спокою і гармонії, що відчув в минулому і тепер намагаєшся транслювати їх в майбутньому – аби мати можливість рухатись далі і жити! Наш час настав, він новий, він фатально межує між вчора і сьогодні. Новий час навчив нас цінувати і відчувати повною мірою його швидкоплинність і неминучість. Та поки є відлік – доти є Надія!» – пишуть організатори. Триватиме виставка до 28 грудня.

Ню Арт (вул. М. Грушевського, 28/2)

У галереї відкрилася друга частина проєкту, присвяченого переосмисленню творчості видатного українського художника Миколи Глущенка сучасними митцями. На цій виставці проведена паралель між вже знайомим глядачам альбомом літографій Глущенка «12 ню» та живописом молодого художника Ігоря Волкова-Ткачинського. Твори обох авторів яскраво ілюструють відхід від звичних академічних норм, звільняючи їх від усього наносного, що дозволяє відкрити чисту сутність образу жіночності. «Оголена натура досягає своєї досконалості тоді, коли з’являється бажання ляснути її по сідниці», – по-французьки грайливо писав критик Флоран Фельс про паризькі ню Глущенка, і враження не застаріло за майже сто років. Виставка триватиме до 14 січня.

Українсько-Японський центр КПІ ім. Ігоря Сікорського (просп. Перемоги, 37)

У бібліотечному корпусі КПІ на четвертому поверсі відбувається красива виставка української кераміки, що переосмислює канони японської традиції. Близько 30 керамічних виробів – вази й чайнички, мисочки, жіночі бюсти, панно і тарілки, фігури людей і тварин – були створені митцями у процесі одного 96-годинного випалу у традиційній японській дров’яній печі анаґама. Пройшов випал наприкінці жовтня в керамічній резиденції Gudenky у передмісті Києва. Її заснували Тетяна Максимчук та Вячеслав Гуденок, там слухають природу і співають пісні, чекаючи, поки у печі народиться кераміка.

Мала Опера (вул. Дегтярівська, 5)

Андрій Набока представляє проєкт «Мистецтво, народжене війною», буквально сплетений, подібно до маскувальних сіток. Ось що говорить сам Андрій: «Око художника налаштоване на постійний пошук образу. Саме тому одного разу серед рук волонтерів, що плетуть маскувальні сітки, я побачив пляму, яка нагадала образ. “Чому тканина не може бути фарбою?” – подумав я. Почав розробляти цю техніку і сьогодні зробив вже більше сорока робіт». Виставка триватиме до 17 січня.

White World (вул. Є. Чикаленка, 21 а)

22 грудня у ЦСМ «Білий Світ» відкривається виставка друкованої графіки української мисткині Оксани Стратійчук та грузинського митця Вахтанга Мегрелішвілі. Тут цінують та розуміють графіку, проводять як персональні виставки, так і групові, як от міжнародні трієнале «Інталіо» 2018 та 2021 років та виставку українсько-чеського екслібриса «Tandem» 2019 року. Новий проєкт визнаних офортистів Оксани Стратійчук та Вахтанга Мегрелішвілі «Київ – Тбілісі. Офорт» присвячений спільним і відмінним рисам української та грузинської шкіл. Кожен автор розповідає свою історію мовою графіки. Твори Вахтанга Мегрелішвілі – професора Академії мистецтв у Тбілісі, що багато років викладає цю дисципліну, – демонструють можливості високого та глибокого друку в їх поєднанні. Натомість Оксана Стратійчук, чиї графічні роботи добре знайомі українській аудиторії, зосередила свою увагу на варіативності модульного офорта.

Головна світлина: Матвій Вайсберг, «Ланжерон»