Що краще – дати другий шанс старій будівлі, чи дозволити її зруйнувати? Як проводити реконструкції класичних музеїв, театрів, університетів, відповідаючи на виклики сучасності? Чи варто взагалі запускати у міське середовище новітню архітектуру? Ірина Белан, дослідниця візуальної культури, журналістка та мандрівниця, розмірковує над цими питаннями – між іншим, неймовірно актуальними для Києва – у європейському контексті.

Поточний британський король Карл ІІІ, він же колишній принц Чарльз, не любить сучасну архітектуру. Ну як не любить? Іноді мені здається, що його хватить родимчик від звістки про черговий проєкт, який планують втілити у Лондоні.

Він назвав лекційний зал університету Ессекс, збудований у 2016-му за 6 мільйонів фунтів стерлінгів за проєктом бюро Patel Taylor, смітником. А раніше він критично висловився з приводу нових веж лондонського Сіті, охрестивши їх «новим висипом прищів».

У Лондона була можливість отримати єдину у Великій Британії споруду, реалізовану за дизайном німецького архітектора Міса ван дер Рое, піонера модернізму. Втручання принца Чарльза скасувало реалізацію цього проєкту. У 1984 році під час промови перед членами RІВА, – а це не більш, не менш як Королівський інститут британських архітекторів, – він назвав проєкт ван дер Рое «велетенським скляним пнем»! Але доля посміялася над ним. Вголос посміялася. На місці, де за планами мав бути реалізований проєкт Міса ван дер Рое, збудовано споруду за проєктом шотландця Джеймса Стерлінга – постмодерністську будівлю, схожу на товстеньку індичку з непропорційно маленькими крилами, яка начебто потрапила до Сіті з кошмарів принца Чарльза.

За його словами у тій самій промові 1984 року з приводу проєкту модернізації Національній галереї, будівля схожа на величезний прищ на обличчі дорогого друга. Це порівняння змусило відмовитись від сучасної архітектури АВК на користь неокласичної архітектури Venturі Scott Brown.

Особливу неприязнь Чарльз висловлює на адресу Річарда Роджерса, який разом з Норманом Фостером заснував стиль хай-тек (обидва архітектори нагороджені Прітцкерівською премією). Саме принц Чарльз завадив будівництву житлового комплексу у Челсі за проєктом Роджерса. Але його спроби припинити будівництво комерційного центру One New Changе поруч із собором святого Петра за проєктом французького архітектора Жана Нувеля, також Прітцерівського лауреата, зазнали поразки.

Нові люди потребують нових будівель у старих містах. Нових старих будівель. У 1753 році за проєктом архітектора Роберта Смайка було збудовано Британський музей. Він мав вигляд чотирьох будівель, що відходили від відкритого двора імені королеви Єлизавети ІІ. Смайк планував простір для променадів. Чи думав він про те, що лондонська погода не сприяє довгим прогулянкам, я не знаю. З часом для потреб музею знадобилося більше площі – і у центрі двора з’явилося кругле книгосховище.

Минули століття, колекція збільшилася, і дирекція музею вирішила провести конкурс на реконструкцію двора. Конкурс виграв сер Норман Фостер зі своїм бюро. Саме він подарував музею 13 990 квадратних метрів корисної площі, розташувавши в ньому три нових галереї, кафе, ресторан, Ford Centre та Clore Centre, які були відкриті 6 грудня 2000 року у присутності королеви Великобританії. Великий двір став найбільшим критим двором Європи. Кожний рік його відвідує понад 6,5 мільйонів гостей – завдяки проєкту Фостера Британський музей догнав Лувр за кількістю відвідувачів. Він увійшов до п’ятірки об’єктів столиці Великої Британії, які найбільше фотографують.

Я не вважаю, що архітектура повинна «залипнути» у часі. Мене не приваблює, коли з її автентичністю носяться як з писаною торбою. Я не поважаю, коли старій будівлі дозволяють руйнуватися, замість того, щоб дати їй друге життя. Ми підключаємо хворих до апаратів штучного дихання. Розробляємо високотехнологічні протези. Використовуємо інноваційні ліки. Чому ми дозволяємо вмирати історичним будівлям?

24 жовтня 2022 року після 11 років реновацій відкрився Королівський музей образотворчого мистецтва міста Антверпен, KMSKA. Класична споруда музею була збудована у XIX столітті за проєктом архітекторів Жан Жака Віндерса та Франца ван Дейка. Музей володіє найбільшою колекцією мистецтва у Фландрії, 8400 експонатів, до якої входить найбільша у світі колекція робіт Джеймса Енсора. Тепер відвідувачі побачать повну збірку мистецтва KMSKA.

Побачать завдяки тому, що KAAN Archіtecten збільшили музейний простір на 40 відсотків, додавши 21 000 квадратних метрів. У самому центрі музею вони розташували ще один сучасний центр мистецтва, який поєднує чотири патіо і начебто пронизує будівлю XIX століття. Відвідувачі рухаються крізь анфілади її кімнат темно-рожевих, зелених, красних кольорів, щоб раптово опинитися у кип’яно-білих сучасних залах зі скляними перегородками, які відкривають нескінчену перспективу музею.

…Після руйнівної війни перед нами постане архітектурний вибір. Бажано, щоб ми були готові його зробити.