Норовливі сорочки, мови війни, блекаут, метелики світла, інше життя, аркан і двоє сміливих зайців – Марина Полякова розповідає про найцікавіші київські виставки.

Бутік-готель «Воздвиженський» (вул. Воздвиженська, 60)

В арт-просторі Chambre відкрилася вишукана виставка текстилю та картин Наталії Гончарової. Зала наповнена полотняними сорочками та сукнями, що начебто вирують у повітрі, змахують рукавами, мерехтять орнаментами. Художниця робить кожну річ неповторною – придумує принт, розташовує його так, як сама сорочка дозволяє це зробити. «А іноді не дозволяє, – розповідає Наталія. – І я мушу все відкласти, дати їй спокій, щоб повернутися до роботи пізніше». Що це: етнографія чи сучасне мистецтво, відтворення традиції чи перевертання її догори ногами? Мабуть, все відразу. Тут сильний дух старовини – у цупкому матеріалі, фасонах, у ручній роботі. Тут омажі архаїчній стилістиці та її обробці українськими авангардистами. Тут вирує фантазія сучасної художниці, яка давно працює з текстилем та пройшла чималий творчий шлях. «Хоч серія із сорочок та суконь, безперечно, є одягом, але ця колекція не про моду, а про творче висловлювання і про естетику, про бажання нести своє, говорити про своє, висловлювати позицію, стверджувати свою приналежність», – пояснює Наталія Гончарова. Виставка триватиме до 26 жовтня.

Музей Ханенків (вул. Терещенківська, 15)

Триває виставка «Мови війни», створена у партнерстві з Одеським художнім музеєм. Представлені роботи Євгена Баля, Васі Дмитрика та Миколи Лукіна – роздуми на тему, як промовляє війна, як звучить у нашому повсякденному житті. Твори експонуються у спорожнілих залах музею (адже всі експонати надійно сховані) і співпрацюють з простором. Куратор виставки, завідувач наукового відділу Одеського художнього музею Кирило Ліпатов пояснює: «У графічних серіях Миколи Лукіна – відчуття інтернованої загрози, з яким ми навчились жити за роки війни, травми участі. У Васі Дмитрика в інсталяції та серії скульптур – спроби капсулювати зло. Археологія українського “нуля” – редімейд Євгена Баля з фрагментів російської зброї, що постають скоріш агентами постпам’яті, ніж матеріальним свідченням воєнних злочинів». Виставка триватиме до 26 листопада.

Voitok Gallery (пров. Госпітальний, 1а, 1-й під’їзд, домофон 64)

Молода київська галерея представляє персональну виставку «Рух. На межі» Крістіни Отчіч. «Роботи створені на рівні інтуїтивного пошуку – одразу на полотні, без ескізів. Формування задуму мисткині відбувається глибоко у підсвідомості. На деяких роботах ледь вловимі вугільні сліди пошуку різних варіацій, за ними можна прослідкувати, які задуми були зроблені з першої спроби, а які змінювали форму висловлювання. Художниця ніби провела аналіз свого фізичного тіла, та основною темою дослідження є емоційний і психологічний стани, для неї стало цікавим задокументувати власні переживання протягом лікування з психіатром», – розповідають організатори.

Галерея протестного мистецтва Музею Майдану (вул. Липська, 16)

В галереї триває виставка живопису Мар’яна Луніва «Аркан», присвячена захисникам української свободи, – і тим, хто стояв на Майдані пліч-о-пліч, і військовим, які нині захищають країну від ворогів. Аркан – це стародавній гуцульський коловий танець, що виконувався, коли молодих хлопців посвящали у воїни. Ритуал символізує єдність, боротьбу за цінності свого народу та спільний рух в одному напрямку. У своїх полотнах Мар’ян Лунів розповідає про молодь і захисників, зокрема, представлені дві роботи з колекції Музею Майдану: очі Героя Небесної Сотні Сергія Нігояна та присвята Мар`яну Найді, який загинув у серпні 2018-го, прикривши собою побратима. Триватиме виставка до 5 листопада.

Imagine Point (просп. Голосіївський, 86/1)

«За світлом» – спільний проєкт Людмили Роздобудько-Падун і Володимира Падуна. Вони згадують: «У жовтні, в останній день нашої виставки “Стан”, яка відбулася в “Київській картинній галереї”, в результаті попадання ворожої ракети в дитячий майданчик, розташований в парку Шевченка, галерея зазнала значних ушкоджень. Країна перебувала в очікуванні важкої зими й темних часів блек-ауту. Ці події й навернули нас на думку, що ми обов’язково повернемося з новим проєктом. Після зими, яку ми переживемо разом. А з полотен будуть розлітатися чарівні метелики. В шибки й вікна, що були вибиті. Несучи радісну звістку про весну, яка повертається в наші домівки…» – розповідають митці. Київ пережив чорну зиму і відродився, а художники прийшли з новою виставкою.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Ольга Березюк – білорусько-українська художниця, яка живе у Києві. «Взимку 2023 року я на деякий час покинула Київ і приїхала в село Буківцьово, що на Закарпатті, в пошуках нових ідей. Я побачила зовсім інший світ, інший спосіб життя, ніж той, до якого я звикла. Я накопичила багато чудових вражень, і перенесла їх на полотно своїх картин», – розповідає Ольга і запрошує на відкриття виставки свого сюрреалістичного живопису «Інше життя».

Музей Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 12)

Минула зима стала найважчим випробуванням за всю історію незалежної України. Як жили українці під час масових відключень світла, як налагоджували побут, працювали та ще й допомагати один одному, – розповідають у колективному фотопроєкті «Сміливі нести світло» українські фотографи Саша Маслов, Сергій Коровайний, Євген Малолєтка, Поліна Полікарпова, Мстислав Чернов та багато інших. «Документація блекаутів дає новий вимір, нову глибину в розумінні того, як українці переживають важкі часи й водночас формуються як нація», – пишуть організатори.

Музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9, корп. 29)

Виставковий проєкт «Zoo Zoom 2. Українська кераміка – дух незламності» об’єднав сорок майстрів-керамістів з різних регіонів України, серед яких Неллі Ісупова, Олександр Богомаз, Гія Міміношвілі, Ірина Вештак-Остроменська, Мар’яна Мотика, Володимир Хижинський, Олеся Дворак-Галік (яка є співкураторкою, разом із Ксенією Башуцькою від музею) та інші. Раніше українські керамісти вже працювали над проєктом зооморфної пластики, але зараз завдання було конкретизоване: хто є для вас символом стійкості? Першими на думку спадають леви чи ведмеді, але в експозиції все не так просто. Тут є могутні кити й вишукані зебри, гостророгі воли, хижі птахи, дракони… а поряд – два зайці, свиня, кішка, ціле сімейство хом’яків (на головному фото). За останні тяжкі роки ми зрозуміли, що стійкість і сила не завжди проявляються у сильних м’язах і пазурах, адже навіть найслабший, найтихіший може стати левом, коли треба захистити свій дім і своїх рідних. На виставці представлено понад 50 високопрофесійних робіт: скульптури, посудні форми, дрібну пластику, пласти, інсталяції тощо.