«Вавилонська бібліотека» перевидала «Шумовиння днів» Бориса Віана у перекладі Петра Таращука (років двадцять тому цей переклад вже виходив у збірці «Фоліо» і, здається, пройшов непомічений).

Не все, но, мабуть, головне, що треба знати про цей роман: його персонажі не живі істоти, тобто звичка до реалізму тут очевидно завадить. І це навіть не філософська проекція реальності, це пародія на неї, і тінь «модного філософа Жан-Соля Партра» накриває «маленьку трагедію маленьких людей» як … ота надумана тінь «Мрії», якої так і не відбулося.

Єдина реальність, – проголошує автор (він по-перше – музикант, і вже по-друге – письменник), – це джаз. Все інше – анімація, надумані тіні того, що не відбувається.

Борис Віан. Шумовиння днів. Переклад Петра Таращука. Івано-Франківськ: Вавілонська бібліотека, 2019.

Головне в житті — аби про все були апріорні судження. І справді видається, що загал хибить, а індивіди завжди мають слушність. Слід остерігатись і з цього не виводити правил поведінки: зовсім нема потреби формулювати їх, щоб потім дотримуватись. Є лише дві речі: кохання — в усьому розмаїтті його виявів — з милими дівчатами і музика «Нового Орлеана» та Дюка Еллінгтона. Все інше має зникнути, бо воно негарне, і кілька наступних сторінок доведення цілком спираються на факт правдивості всієї історії, бо вона вигадана з початку й до кінця. Власне, її матеріальне втілення полягає здебільша у проекції — здійснюваній упереджено й емоційно — реальності на площину асоціацій, яка, проте, нерівна, ба навіть хвиляста й усе викривлює. Ви побачите, що вдавшись до цієї методи, шкодувати нема підстав.