Поствідчуття карантину, хитрий рибалка та «культоб’єкт» Музею Леніна – Марина Полякова запрошує на реальні та віртуальні виставки Києва.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

Виставку «Ще» Люсі Іванової можна вважати першою ластівкою – карантин послаблений, відкриваються нові проєкти, і це добре. В лютому 2019 року тоді ще зовсім молода галерея показувала роботи Іванової, і до другої виставки всі сторони підійшли дуже серйозно. Люся Іванова називає свої роботи «поствідчуттям», і це слово відсилає до постправди, феномену, коли інтерпретації подій є важливішими за реальність. Здається, живописна манера художниці є саме тою, яка може передати мінливість (щоб не сказати примарність) навколишнього світу: все тече, переливається відтінками, перетворюється на хмарки змістів, летить за вітром.

Я Галерея (вул. Хорива, 49 в)

Попередня виставка Дмитра Молдованова відбулася тут у березні 2019-го – і то було сюрреалістичне спостерігання світу на межі перелому. Нинішня виставка присвячена міфу, а точніше, дослідженню того, як глибоко вкорінені міфи у сучасність, як швидко з-під тонкої плівки цивілізованості прориваються на поверхню глибинні вірування. Ми можемо палко доводити, що спираємося на науку, але рука сама тягнеться розіслати всім істину: це не вірус, а вишки 5G, лікуйтесь імбиром! Жарти жартами, але ми ще багато в чому дикуни, які вірять у неймовірні речі. Дмитро Молдованов своїми наївними картинами береться вивчати міфологічну свідомість та – чому і ні – робить від неї щеплення. Він запрошує глядача у теплий край, де була давня Ольвія, та знайомить зі своїм наскрізним героєм: хитрим рибалкою.

Український Дім

http://icc-kiev.gov.ua/kultobject

Український дім сьогодні здається занадто великим та занадто пустим. Але фонди його зберігають скарби – понад 70 тисяч експонатів, багато з яких надійшли у спадок від Київського філіалу Центрального музею ім. В. І. Леніна, що мешкав тут до 1993 року. І це не тільки живопис, графіка, скульптура, але й документи, листівки, книги та багато ще чого. Онлайн-виставка «Культоб’єкт», в якій поступово будуть знайомити з артефактами колекції, – тізер, за яким треба чекати подальшого дослідження фондів та низки кураторських виставок.