Продовжуємо серію публікацій Дмитра Дубенко в рамках проєкту «Київський медичний: anamnesis vitae»

В 1925 році Київський медичний мав у своєму розпорядженні значну кількість нерухомого майна: факультетські клініки на сучасному бульварі Шевченка 17, адміністративну будівлю (бульвар Шевченка 13), клінічне містечко на Батиєвій горі (сьогодні там інститут Амосова та інститут Фтизіатрії і пульмонології), два анатомічні театри (на вул. Мечникова та на вул. Б.Хмельницького), будинок лікарні Маковського (сьогодні вул. О. Гончара 33б). Ці будинки знаходились на балансі інституту. Погодьтесь, доволі солідний перелік. Також клінічні кафедри розміщувались у Олександрівській лікарні та у Військовому шпиталі.
Після реорганізації медичного факультету університету св. Володимира в окрему структуру (інститут охорони здоров’я), в ньому різко зросла кількість студентів. Особливості медичної освіти передбачають знаходження студентів в клініках, а такої можливості інститут не мав. Факультетські клініки були замалі для такої кількості студентів, клінічні кафедри в Олександрівській і в Військовому шпиталі були в жахливому стані. Принаймні, так зазначали в своїх щорічних звітах завідувачі госпітальних кафедр. Перед Київським медичним постало нове завдання – створити свою потужну клініку, яка б відповідала вимогам того часу і задовільняла б «пропускні» вимоги, щодо кількості студентів.

Вперше, цю тезу озвучив Євген Черняхівский – перший ректор Київського медичного. Він у своєму листі до Наркома освіти пропонував виділити одну з міських лікарень для університетської клініки або асигнувати кошти для добудови клінічного містечка на Батиєвій горі. Цей комплекс почали будувати у 1913, але проєктові завадила І світова війна. В цей час там розміщувались військові шпиталі та лазарети.

В період 1917-1921 років комплекс зазнав певних руйнувань, але все одно, знаходився в непоганому стані.

Другий варіант (із добудовою містечка) сьогодні виглядає адекватніше, але там де зустрічається слово «адекватність», в історичному аспекті завжди з’являється абревіатура НКВС. Так, у 1925 році в зв’язку із переїздом з Харкова одного з управлінь цієї структури, ректор Київського медичного отримав наступний наказ: «передати комплекс будівель на Батиєвій горі в розпорядження НКВС для розквартирування школи міліції та розшуку». Замість університет мав отримати лікарню для чорноробів (сьогодні ОХМАТДИТ). Звичайно, клінічне містечко було назавжди втрачене для Київського медичного, а нову лікарню йому так і не передали. В тій країні виховання молодих чекістів було більш важливим завданням, аніж потреби медичної освіти…
Цікаві моменти траплялись із анатомічними театрами. Той театр, що на вул. Б. Хмельницького перейменували в «біологічний цикл» і розмістили там природничі кафедри (фізика, хімія, біологія). В розкладі студентів того часу так і було зазначено: перша пара Фізика, початок 9:00, будівля «Біологічний цикл».

Якийсь час частину будівлі займав антирелігійний музей. За допомогою анатомічної колекції професора Беца та величезних скелетів різнорідних тварин людям доводили, що Бога не існує.

Другий анатомічний театр, що на вулиці Мечникова, дістався Київському медичному в спадок від колишнього Жіночого медичного інституту. Я вважаю, що це одна з найбільш недооцінених будівель Києва. Надзвичайно красива і модерна (як на той час) вона розмістила фундаментальні медичні кафедри: анатомії, гістології, топографічної анатомії та кафедру судової медицини. Також в цій будівлі знаходився (як і зараз) морг Олександрівської лікарні. Але утримувати цю будівлю в належному стані (принаймні не аварійному) було фінансово тяжко і у 1923-му її майже не віддали в оренду… ветеринарній академії. Там планувалось розмістити величезний віварій та тваринну прозекторну. На щастя, не сталось. Керівництво ветакадемії порахувало можливі видатки і відмовилось від цієї ідеї.

Останню будівлю, яку хочу згадати в цьому дописі – це маєток на вул. О.Гончара 33б. Сьогодні він реконструйований та відтворений у первинному вигляді. Він був побудований у 1908 році для приватної лікарні Петра Качковського. Але у 1909 році цей лікар помер і будівля перейшла до доктора Маковського. Саме в цю лікарню у 1911 привезли важкопораненого міністра Петра Столипіна (теракт трапився в Опері), де він і помер. Після подій 1917–1921 років будинок належав Київському медичному і в ньому розміщувалась Очна клініка інституту та кафедра офтальмології. Будівля була розкішно оздоблена, що неодноразово зазначалось у звітах керівництва медінституту. Ці звіти, найчастіше, «візувались» керівними органами освіти наступним чином: «от архитектурных излишков избавиться как от пережитка буржуазной эпохи». Не могли пролетарії лікуватись в лікарні, оздобленій грецькими богами та міфологічними істотами. Коли цей будинок «відібрали» в Київського медичного, – архівної інформації не маю, але думаю, що це сталось у 1944-1945 році.  Так Київський медичний за короткий період пережив рейдерські захоплення будівель, «коли це ще не було мейнстрімом». Щороку, планів стосовно університетської клініки більшало, а реальної нерухомості ставало менше.