Коли поважні вчені починають писати наукпоп, це завжди цікаво. Тому що зробити доповідь у професійному середовищі науковою мовою простіше, ніж пояснювати профанам серйозні речі, – так, щоб було доступно і зрозуміло. Володимир Паніотто – український соціолог, директор Київського міжнародного інституту соціології, професор Києво-Могилянської академії. Його книга поєднує академічність з певною розважальністю.

Справа в тому, що засади соціологічної науки автор розкриває на прикладі анекдотів. Взагалі-то анекдоти – це не лише те, що друкується на останніх шпальтах дешевої преси для «пореготати». Вони є важливим феноменом повсякденної культури, наприклад, політичні анекдоти – прекрасний матеріал для дослідження суспільних настроїв, а радянські анекдоти про їжу (ікру, м’ясо тощо) чудово ілюструють ситуацію з дефіцитом продуктів. Анекдоти часто досліджують антропологи, історики, культурологи, ну а ось тепер Володимир Паніотто віртуозно демонструє, як вони стали у пригоді для соціології.

Володимир Паніотто. Соціологія в анекдотах. Київ: Дух і Літера, 2022

Не знаю, чи ладен хтось читати передмови. Я зазвичай зазираю до них, тільки якщо під час читання книги або після її прочитання з’являються якісь питання. Зачинаючи свою книгу, перший варіант рукопису я розіслав кільком колеґам і друзям, і вже постали питання. Тому все ж таки пишу це переднє слово.

З 2011-го по 2015-й Київський міжнародний інститут соціології видавав журнал-розсилку «КМІС-ревю», і я там вів сторінку гумору (ці журнали є на нашому сайті). Тоді й виникла ідея цієї книги.

Річ у тім, що численні анекдоти дуже точно і лаконічно описують соціальні процеси. Наприклад, можна довго розповідати про соціальні групи, правила залучення до них, закономірність переходу з однієї в іншу, про норми та цінності, про поняття «ми» та «вони». Якщо людина перейшла з однієї соціальної групи в іншу, то в новій групі її підозрюватимуть у лояльності до старої, тож їй слід бути «святішою за папу римського», доводячи відданість новій спільноті, а також демонструвати неґативне ставлення до тієї, з якої вона вийшла. Замість усього цього можна розповісти простенький анекдот про крокодила, котрий з’їв рибалку, надів його капелюха і почав вудити рибу. А коли повз нього пропливав інший крокодил і запитав його: «Ну що, клює?», крокодил у капелюсі зневажливо кинув у відповідь: «Пливи, пливи, лайно зелене!»

Час від часу я записував анекдоти, які могли ілюструвати якісь соціологічні поняття або концепції, й нарешті вирішив написати цю книгу. На жаль, виявилось, що зібрані анекдоти дуже непропорційно розподіляються по соціологічних темах і замінити систематичний виклад основ соціології не вдасться. Тому обрав певні теми, що показують специфіку соціологічного підходу до аналізу суспільства.

«Що це в тебе, – кажуть друзі, – до одного розділу десятки анекдотів, а до іншого – майже нічого? І коментарів до деяких розділів багато, а до інших мало…» Лихо та й годі! Чи то я не надто ретельно збирав анекдоти, чи то далися взнаки мої наукові інтереси, чи то народові, що створює анекдоти, властива одна картина світу, а соціологам – інша. Та це, гадаю, не надто важливо. Насправді  я хочу показати, що соціологія – це цікаво і весело. Зрештою, можна з часом доповнити книгу і зробити друге видання (або ж хто-небудь інший видасть книгу з іншими анекдотами на інші теми. Та й загалом, анекдоти треба активніше використовувати. Це ж для творчих умів, як big data для аналітиків – анекдоти не мають авторства, не вимагають витрат для їх створення, самохіть виникають і поширюються.

І ще одна обставина, яка мене дуже непокоїть, – можливі звинувачення у плаґіаті. Ось яка халепа – тексти для теоретичної частини я брав зі своїх лекцій «Вступ до соціології», які читав на початку 1990-х у Києво-Могилянській академії (потім я віддав цей курс іншим, а сам далі читав вже більш спеціалізовані – аналіз даних, методи збирання інформації, моделювання соціальних процесів). Для своїх лекцій я використовував матеріали різних американських підручників без належних посилань на джерела, і зараз, 25 років потому, не зможу відновити картину і коректно подати цитати з цих підручників. Дуже хотілося б послатися, але не можу знайти, звідки що взяв. Якщо хтось із читачів знайде якийсь фраґмент, що збігається з тим чи іншим підручником (сподіваюсь на студентів та аспірантів), то повідомте мене, будь ласка. Коли скінчиться термін договору з видавництвом, я маю намір розмістити книгу на сайті й тоді зроблю всі необхідні посилання.