Мистецтво-підсвідомість, зайчики-інфотони, наша земля і заміноване одеське море – Марина Полякова розповідає про найкращі київські виставки, що вже чекають відвідувачів. 28 вересня у Vakulenko Art Consalting відкриється виставка робіт Олександра Ройтбурда, про неї читайте у наступному АртТижні.
Галерея мистецтв «Лавра» (пров. Лаврський, 7 б)
Під кураторством Антона Логова у великому залі галереї відкрилася виставка «Insight» – про мистецькі передбачення, про те, яким важливим для сприймання художнього твору є контекст, які конотації з’явилися сьогодні у робіт, створених ще до початку гарячої фази війни. Художники Ганна Войтенко, Юрій Денисенков, Андрій Дудченко, Ольга Касянюк, Олександр Ляпін, Євген Примаченко, Андрій Сидоренко і сам Антон Логов представили у сутінках галереї (дуже виграшне тло) живопис, фотографію, графіку, скульптуру та відео. Куратор так розкрив своє бачення: «Ця виставка про збереження в пам’яті важливих фактів та психо-емоційних картин, що допомагають проникати в суть подій і долати життєві перешкоди». Сімейний архів Денисенка, божевільні зайці Ляпіна, вірусологи-змовники й поневолені птахи харківського зоопарку Сидоренка, «напівстерті» світлини Касянюк та інші роботи – це контрапункт особистих і суспільних станів, думок, спогадів, це підсвідомість та інсайти…
Галерея мистецтв «Лавра» (пров. Лаврський, 7 б)
Поряд, у просторі фонду «Мистецтво без меж», виставка робіт Ігоря Коновалова: живописні твори авторської концепції «інфоделіка» та артоб’єкти «інфотони». Ігор називає сучасну реальність інфоделікою, на противагу психоделіки (від психо-душа, делос-ясний), – реальності ХХ століття, коли людина більше була заглиблена в себе, у свій світ. На думку автора, – пояснюють організатори виставки, – сучасні швидкісні зв’язки дали можливість людини вийти за рамки свого маленького середовища та відкрити нові горизонти можливостей. А де ж душа? В епоху інфоделіки вона певними інфотонами, душевними настроями та емоціями, пронизує світ, не даючи йому стати холодним та одноманітним. Саме інфотони, які автор представляє в образах «зайчиків», що парять немов янголи, і є основний духовний зв’язок між реальністю та віртуальністю, між художником та глядачем.
Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1)
Степи – це Україна, поля – це Україна, гори – це Україна, море – це Україна, ліси – це Україна… Це прекрасна земля, різноманітна, ласкава до людини, яка на ній народжується й проживає життя. А найголовніше те, що ми не повторюємо дурниць про «мой адрес не дом и не улица», а плекаємо в серцях свої маленькі куточки батьківщини. Галерея представляє українські пейзажі з власної колекції художників із Закарпаття, Тернопільщини, Львова, Рівного, Києва, Дніпра, Криму – і пропонує замислитися над тим, що для кожного значить словосполучення «наша земля».
Галерея протестного мистецтва Музею Майдану (вул. Липська, 16)
З Одеси до Києва Стас Жалобнюк привіз концептуальні роботи, в більшості яких зображення поєднане з текстом. Назва виставки «Потенційно (не)прийнятний контент» народилася з тієї системи обмежень свободи висловлювань, котру ввів Фейсбук, – він сам вирішує, яку інформацію про російсько-українську війну можна бачити людям з ніжними нервами, а що треба сховати. Ну а нам від цього «контенту» подітися нікуди. Заміноване море, понівечені тіла, розбиті херсонські кавуни, паляниці, рефрени «Damn you all russians!», «Stop genocide of the Ukrainian people!», а ще тавро «Toxic» на тій «великій російській культурі», котра прийшла нас вбивати, – це висловлювання художника з прекрасного міста, над яким сьогодні літають дрони-камікадзе, посеред якого стоїть російська імператриця.
Forsa Gallery (вул. А. Тарасової, 5, Hyatt Regency Hotel)
Художник Роман Михайлов викликає інтерес української та міжнародної спільноти своєю чутливістю до подій, від яких здригається світ, парадоксальним мисленням, вмінням працювати з великими формами – втім, в експозиції представлені роботи різних розмірів. 25 лютого мала відкритися його виставка, так не сталося. Проєкт «відстоявся» за сім воєнних місяців і став ще актуальнішим.
