Придувалова, Литвиненко, Ягода, Сметана, Семків, Гусєв, Аксінін, Піша, Гуренко, Богомаз, Севрук – «Інший Київ» сам не вірить, що цього тижня у столиці можна побачити стільки цікавих виставок!

Національна академія мистецтв України (вул. Бульварно-Кудрявська, 20)

У НАМ України відкрилася третя локація масштабного групового виставкового проєкту «Формула витривалості» в рамках XVІ платформи культурних ініціатив «Новітні спрямування» (перші дві локації, нагадуємо, працюють в ІПСМ НАМ України та у ЦСМ М17). Проєкт присвячено мистецькому осмисленню феномену української резильєнтності – спроможності адаптуватися до складних, навіть трагічних обставин, щодня знаходити нові сили для продовження боротьби. Куратори: Андрій Сидоренко та Ірина Яцик. Представлено роботи таких сучасних митців, як Світлана Карунська, Володимир Гурін, Сергій Гулєвич, Дмитро Доценко, Андрій Дудченко, Антон Логов, Максим Мазур, Євген Піскунов, Іванна Стратійчук, Мар’яна Гончаренко, Юрій Вакуленко та інших.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Триває виставка живопису романтика і мрійника, співця природи Олексія Литвиненка «Фрагменти». «Маючи за взірець природу, Олексій, вочевидь, прагне відтворити у своїх творах гармонію буття, яку він так гостро відчуває. Вже багато років поспіль листопад зустрічає відвідувачів галереї черговою виставкою Олексія Литвиненка. Принципово можна говорити про феномен “змінної сталості”, оскільки, знаходячись в межах своїх образотворчих уподобань, художнику кожного разу вдається перетворити знайомий зал галереї на новий, неочікуваний простір», – пишуть організатори.

Бізнес-простір «Peremoga» (вул. Ярославів Вал, 15)

Відкрилася виставка «Приховане, мовчазне і майже невидиме» з живописом Олени Придувалової та живописом і скульптурою Анастасії Лелюк. Проєкт досліджує естетику буденного та значення простих жестів у житті, його головні об’єкти: ринки, що існують у просторі міста, серед скла і бетону, люди тих ринків (одна з головних тем Олени Придувалової), а також природа узагалі – зокрема, Анастасія представила камерні акварелі й пластику: помідори на гілочках, пучки салату, яблука, груші, початки кукурудзи. Урбанізація збільшує дистанцію між природою, землеробами й містянами. Виставка м’яко спрямовує глядача: зупинися, замислися, побач ці помідорки й бабусю, що їх продає, насолодися їхнім колоритом і живою красою.

Imagine Point (просп. Голосіївський, 86/1, вхід з проспекту)

Два відомих львів’янина, скульптор Володимир Семків і живописець Петро Сметана, представили спільний проєкт «Найтемніша ніч перед світанком». Володимир обпалює деревину, створюючи скульптуру, а Петро використовує для живопису сажу – і це коловорот елементів, натхненна алхімія, величні метаморфози речовин. У Володимира – гранична експресія, оголені почуття і м’язи. У Петра – світобудова, яка складається з малесеньких чорних часточок, нігредо. Здається, можна почути крик цих скульптур і вічний, на низьких нотах, голос космосу. «Ми вибираємо залишатися тут, тут, де краєвид не є окресленим, тут, де все, що ми бачимо і любимо, може бути вмить знищеним або зміненим. Ми мусимо творити новий простір для вдивляння у правдиве сьогодні. Матеріал – наслідок окиснення, це відходи від розпаду матерії, яка віддала свою енергію на користь іншого майбутнього життя. Дерево, що стало новим об’єктом через травму, пройшло трансформацію від завершення свого життя до нових набутих значень», – говорять художники.

Артфундація «Дукат» (вул. Володимирська, 5)

У Києві зараз відбувається ще одна виставка скульптури Володимира Семківа – разом із графічними роботами львів’янина Мирослава Ягоди у проєкті «Світломорок» (на головній світлині). Це колористично і змістовно елегантна експозиція, в якій емоційність скульптури підтримують сюрреалістичні малюнки тушшю 1980-х – початку 2000-х років. «Митці належать до різних генерацій, їх різнять художні методи й медіа, з якими вони працюють, проте кожен із них у своїй практиці звертається до трансцендентних категорій. Немов балансуючи у просторі світломороку, Мирослав Ягода вибудовує свою макабричну сценографію, а Володимир Семків рефлексує довкола психоемоційних станів, що накривають людину в умовах кризи», – пишуть організатори.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

«Вишукані букети квітів на тлі ідеалістичних краєвидів, спокійне й сите життя десь у глибині російської імперії та силует безпілотника – уповноваженого представника України, який ось-ось перетворить усю цю пишність на хмару диму й пилу», – так пояснює назву виставки «Безпілотник над імперією» одеський художник Ігор Гусєв. Виставку можна вважати ретроспективною. Тут представлено знакову серію «Теорія струн» зі знаменитим «глітчем», візитівкою Гусєва. Також до експозиції увійшли роботи, створені після 24 лютого 2022 року: «Третя світова війна» та «Картотека», де Ігор Гусєв постає у своїй нищівно-саркастичній іпостасі. На цю виставку варто йти за соковитим живописом і рятівним сміхом.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Лариса Піша представила велику виставку робіт різних років – живопису і вітражів – «Очима любові». «Виростити “сад” творчості й заселити його всяким звіром, прикрасити середовище буття дорогими серцю речами, захистити своє коріння від непроханих чужинців – чи це не найбільші прояви любові Людини до світу? Це переконання можна почерпнути з кожної роботи Лариси Пішої та водночас повчитися в неї дивитися на світ очима любові», – розповідають організатори. Лариса більше відома як вітражистка (рідкісна, непроста професія), і дуже цікаво познайомитися з її живописом: філософським, замріяним, подекуди іронічним. На відкритті було презентовано двомовне видання «Піша» про життя і творчість мисткині, авторкою якого є мистецтвознавиця і художниця Іванна Стратійчук.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Так! Ще одна виставка тут – «Життя українських людей» Максима Малильо, випускника і зараз аспіранта НАОМА. Представлено роботи «Гуцульське весілля» (2019), «Весна-33» (2020), «Чумацький шлях» (2021), «Пам’ять» (2022). «Кожна із цих картин розповідає окрему історію чи аспект життя українців, без яких, на мою думку, неможливо уявити справжнє обличчя України, – пояснює Максим Малильо. – Особливо трагічне полотно “Весна-33”, присвячене геноциду українського народу під час Голодомору 1932–1933 років. Перед нами постають виснажені жінки та діти, чиї образи наче вирвані із самої реальності. Емоційне навантаження несе живопис – динамічні мазки та драматичний колорит підкреслюють трагізм. Завершує цикл твір “Пам’ять”, створений під враженнями від російсько-української війни».

Stedley Art Foundation (вул. Б. Хмельницького, 62-б)

Львівський графік Олександр Аксінін (1949–1985) – особистість, без перебільшення, легендарна. У 35 років він загинув в авіатрощі, а кожна виставка його маленьких, фантастично деталізованих робіт стає подією. «Творчість Аксініна можна порівняти з мережею складних інтелектуальних взаємозв’язків, де кожен символ є елементом уніфікованої системи, що охоплює культури, епохи й особисті досвіди, – пишуть організатори. – Екслібриси, які він створював, виходять далеко за межі класичного визначення цього жанру – це інтелектуальні ребуси, закодовані меседжі. Твори художника переповнені інтертекстуальними алюзіями на світову літературу, міфологію і сакральні тексти… Це свідчить про його прагнення осмислити життя як складну, багатошарову екзистенціальну головоломку, де смисли повсякчас перетікають і зміщуються, залишаючи місце для нових тлумачень».

Музей шістдесятництва (вул. О. Гончара, 33)

Виставка «Земля і небо Галини Севрук» демонструє еволюцію світосприйняття художниці-шістдесятниці й охоплює роботи від 1950-х років до початку 2000-х. Ретроспектива творів показує зміщення уваги художниці від «землі» до «неба», від божих створінь на землі до янголів, від реалістичних натюрмортів до легенд. Створені в різних техніках роботи відображають різнобічні таланти художниці. Більшість творів для цієї виставки надала родина Галини Севрук, вони не експонувалися багато років. Деякі роботи представлені вперше.

Хлібзавод (вул. Кудрявська, 47)

Виставка «Ти тут не господар» розпочалася з роздумів на тему власності, права та звички покладатися на речі, які нам не належать. «Ми запрошуємо поміркувати на теми втрати, позбавлення, стабільності та впевненості в завтрашньому дні. Замислитися над тим, як важливо не звикати до тимчасового, та як знайти опору у світі, що постійно змінюється. Що означає бути власником у часи, коли стабільність стає відносною, а тимчасовість – нормою? Що ми вважаємо своїм і чим ми готові поступитися в умовах сучасних викликів?», – пишуть організатори. На виставці представлено роботи Добрині Іванова, Олександра Новаківського, Тараса Пантелейчука, Юрія Пікуля, Ярослава Солопа, Євгена Штейна, а також архівне відео родини Якутовичів, яке надала художниця і письменниця Катерина Рапай. Відвідати виставку можна за попередньою домовленістю, тел.: +380630283501.

АВС-арт (вул. Глибочицька, 32-в, третій поверх)

Відкрилася персональна виставка Андрія Гуренка «Трансформації». «Трансформації – природний процес будь-якої динамічної системи. Коли ж говоримо про мистецтво, особливо виокремлюємо формотворчі, образотворчі й смислотворчі зміни, – пояснюють організатори. – В Андрія Гуренка ці зміни можна простежити від графіки й абстрактного живопису 1990-х років, через монохромний живопис 2000-х, до образної абстракції фігуративу нинішнього часу. Час, максимально ущільнений соціально-історичними трансформаціями й граничністю екзистенційних випробувань, все ще прагне (втім, як і завжди) владарювати над авторами. Проте в художника Андрія Гуренка – свій Хронос. І Топос. І Логос». А ще, додамо, нестримна фантазія та спокійний темперамент, що дозволяють вив’язувати такі дивні візерунки, в яких заплетені листя, квіти, дерева, тропічні пітони, загадкові жінки й міфічні створіння.

thesteinstudio (вул. Лютеранська, 6)

Устигніть до 19 листопада на фінісаж виставки, яка представляє частину фотоархіву українських мозаїк, які були зібрані фотографом Євгеном Нікіфоровим протягом 2013–2023 років та задокументовані у книзі «Чипси: Українські наївні мозаїки, 1950–90», створеною у співавторстві з історикинею Поліною Байцим. «Фокус виставки спрямований на практики архівування, які також видозмінюються, нашаровуючись: неможливість відновлення імен авторів мозаїк трансформується у фіксацію їхньої творчості, а знищення просторів України – у фотографічне занотовування любові та прив’язаності до них».

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

Триває магічна, щемка і ніжна персональна виставка Марії Василенко «Місце, якого немає». Художниця запрошує на прогулянку світом, де не існує звичного часопростору, і пропонує відшукати те, що відбувається за завісою явищ. «Марія проживає потрясіння власним способом: міфологізує їх та перетворює на символи. Її світ – це проєкція свідомості, яка набуває тіла і починає діалог з навколишнім. Художниця навчалася академічного станкового живопису та іконопису, зрештою, на перетині роботи з кольором та формальними аспектами іконопису сформувалася її теперішня візуальна мова», – розповідають організатори. Марія пише яєчною темперою на листах із переробленої деревини, використовуючи в композиціях притаманну іконі зворотну перспективу.

НАОМА (вул. Вознесенський узвіз, 20)

У просторі Виставкової зали Художнього музею Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури розпочалася виставка «Київ. Відвага і краса: життя триває». Представлено роботи Тетяни Яблонської, Карпа Трохименка, Іллі Штільмана, Льва Вітковського, Володимира Гуріна та інших відомих митців, а також студентів НАОМА. Експозиція є символічним вираженням поваги до Києва у важкі та важливі історичні часи тривалого спротиву ворогу.

Draft Gallery (вул. О. Гончара, 37-а)

Художник-монументаліст і педагог Олександр Богомаз представляє проєкт «Завод води», в якому роздумує над метаморфозами, що відбуваються з людьми в епоху технологій. «Речі, що ми звикли вважати натуральними, створеними природою, в сучасному світі можуть бути виробленими штучно, і нам лишається спостерігати за тим, як, копіюючи форму речей, ми десакралізуємо їх, лишаючи лише утилітарні ознаки назовні», – пишуть організатори.

Музей-майстерня І. П. Кавалерідзе (вул. Андріївський узвіз, 21)

Відкрилася персональна виставка Ореста Кузіва, випускника НАОМА та Львівської академії мистецтв, «Мій світ». «У своїй творчості митець органічно поєднує імпресіоністичні техніки із символізмом та елементами постмодерну, – говорять організатори. – Його роботи глибоко закорінені в західноукраїнську традицію та християнські мотиви. Особливе місце у творчості художника займають природні та сільські пейзажі. Характерними рисами живопису Ореста Кузіва є насичена кольорова палітра, гармонійна контрастність та глибока символічність образів».