Ми не вперше представляємо на InKyiv романи Кейт Аткінсон в перекладах Ярослави Стріхи. «Розшифровка» (Transcription, 2018) – не перший і не останній з написаних, проте перший шпигунський.

Аткінсон писала докторат з американського постмодернізму, не захистилися, втім у певний час постмодерністська проза стала для неї предметом не аналітики, но практики. Її романи з альтернативної історії зі складною (занадто!) фабулою, мабуть дещо затягнуті, одержали визнання критиків та поважні премії, проте читачі полюбили її за детективну серію про Джексона Броуді: виявилося, що ця «навчена» постмодерністка вміє писати класичні британські детективи: іронічні, вигадливі, з літературним бек-граундом, тобто фірмовий стиль випускників Оксбріджу.

Не спойлер, але – про що це:

Ярослава Стріха:  На початку Другої світової війни вісімнадцятирічна Джульєтта мріє записатися в жіночі допоміжні загони оборони – не з якогось особливого патріотизму, а просто тому, що вона сирота, в неї нікого немає, а це хоч якась, та структура в житті. А виходить навіть краще, ніж гадалося – її вербує розвідка. Щоправда, замість очікуваних пригод і авантюр вона отримує години сліпання над друкарською машинкою: її садять розшифровувати записи прослуховування британських симпатиків нацизму.
На роботі її цінують – радше не за те, що вона чує, а за те, як заповнює прогалини: записи неякісні, доводиться багато додумувати (наприклад: «БЕТТІ. Це все той кашель (??) і протяг (??)». А може, Бетті говорила про потяг. Чи коркотяг. Та говори ж ти чітко, — сердито подумала Джульєтта»). Так само й після війни вона заповнює прогалини й латає діри уривчастої й болісної історичної пам’яті – влаштовується працювати на радіо й готує шкільні передачі про історію й ідилічну зелену британську Аркадію, якої ніколи не існувало.
Щоправда, в інтервалі між гаруванням за друкарською машинкою й написанням повчальних передач для молодшого шкільного віку стається дещо страшне, що дуже довго залишається непромовленим – і ось мацаки цього замовчуваного, незручного, паскудного минулого вже тягнуться в теперішнє. «Ти поплатишся за скоєне», – читає Джульєтта в записці, яку їй залишили на роботі. І далі читачі мусять іти за нею й розплутувати цей лабіринт мовчанки і брехні у свіженькому шпигунському детективі.

Кейт Аткінсон. Розшифровка. Переклад Ярослави Стріхи. Наш формат, 2020.