Текст Львова, безумовно, найбільш отрефлектований міський текст нової української літератури, – в будь якому випадку нема іншого, щоб мав таку кількість літературних присвят, міських видавничих серій, антологій і монографій.

Один з головних концептів львівської історії та львівського тексту – його «мультикультурність», справжня, чи уявна, та, що перетворилася на міф і залишилася у щасливому минулому, чи та, яку заперечують сьогодні, але намагаються відтворити – як ностальгійну туристичну декорацію чи фікцію з популярного чтива.

Катажина Котинська нагадує про чотири окремі міські візії:  австрійську («габсбурзьку»), єврейську, польську та українську, проте детально досліджує лише дві останні.  Саме польсько-українські «міські змагання за ідентичність», тобто «іншування» як головний засіб у будуванні національної свідомості, стає в цій книжці однією з ключових тем.

…Стереотип мультикультурної ідилії має багато переваг, зокрема, позволяє зручно оминати важкі питання багатовікової спільної історії поляків, українців, євреїв та інших. До того ж він, на перший погляд, вписується в прийнятий в цивілізованому товаристві дискурс політичної коректності і може слугувати хорошим (як з іміджевого, так і з комерційного огляду) приводом для збільшення популярності міста серед туристів та шанувальників «культурних пам’яток»  з усього світу. Грунтується цей стереотип на поверховому  сприйнятті Львова, а якщо йдеться про літературу – на не менш поверховому, часто продиктованому заздалегідь готовими тезами, прочитанні текстів.

Катажина Котинська. Львів: перечитування міста. Переклад з польської Остапа Сливинського. – Видавництво Старого Лева, 2017.