Коворкінги можна назвати єдністю окремих. Це не офіс з найманими працівниками, а місце, куди час від часу або постійно приходять працювати фрилансери, одинаки та невеличкі компанії. Київські коворкінги під час блекауту 2022 року обіцяли генератори, кількох провайдерів та навіть можливість заночувати, якщо буде небезпека, – і це перший у сучасному світі досвід перетворення орендованого робочого простору на прихисток для трудоголиків.
В принципі, вимоги до коворкінгу прості: електроенергія, швидкий інтернет, столи й стільці, зонування, кава… Втім, нерідко ті, хто створюють коворкінг, багато фантазії та грошей вкладають у його інтер’єри. І у цій сфері, здається, ще буде немало експериментів, знахідок і наукових розвідок. Наша колумністка, дослідниця сучасного дизайну Ірина Белан побувала на відкритті коворкінгу Silversquare Guillemins у Льєжі і побачила нестандартний підхід до організації простору.
Зараз я почуваю себе мурашкою. Пам’ятаєте бородатий анекдот про мурашку, який оженився зі слонихою, а у першу шлюбну ніч бігав по ній та кричав: «І оце все моє?!» Я не знаю, за що хапатися, з чого починати та чим закінчити це ревю, тому трішечки сумбуру в ньому буде. Я залишу поза текстом бізнес-складову проєкту Sіlversquare і зосереджуся на мистецькій, тим більше що мистецтво грає дуже велику роль у розвитку мережі коворкінг-центрів Silversquare.
Для кожного з нових коворкінгів засновники компанії Алекс Поншон та Аксель Кубон разом із командою вибирають одного з місцевих митців. Важливий фактор – разом із командою. Я помітила, які невимушено легкі стосунки склалися між усіма працівниками. Одна з маркетологів сказала мені дуже важливі слова: «Я почуваю себе вільною. Нас не контролюють. Нам довіряють. Тільки довіра дає можливість вашому бренду сяяти». Прямо так і сказала – «shіne».
Для проєкту Silversquare Guillemins, який розташований біля льєзького вокзалу Liege Guillemins, обрали місцевого дизайнера Жан-Поля Леспаньяра (Jean-Paul Lespagnard). Він народився у Льєжі, залишив його приблизно 15 років тому і живе у Брюсселі. Ти можеш покинути Льєж, але Льєж ніколи не покине тебе. Я не назву Жан-Поля стовідсотковим самоучкою, але він дуже близький до цього, скажемо відсотка на 73.
Він починав як фешндизайнер, але одночасно робив предмети дизайну, інтер’єри свого магазину та студій. Зараз із місця – прямо у кар’єр. Інтер’єри коворкінгу площею 3283 квадратних метрів він подолав разом з архітектором Sіlversquare та архітектором будівлі. Засновники компанії не чекають від творчих людей креслень. Їм достатньо нестандартних, унікальних та неповторних рішень. Жан-Поль долучив до роботи митців. Наприклад, у вхідному лобі знаходяться грандіозна статуя та фотографія, виконані льєзькими художниками.
До речі, у будівлі вокзалу Liege Guillemins, розташованого на відстані 190 метрів від Silversquare, нестерпно холодно – архітектор Сантьяго Калатрава трішечки не врахував особливості місцевого клімату. Ну як трішечки? Зовсім не врахував. Для тих, хто бажає почекати свого потягу у комфорті, у лобі є кафе і світлова панель, на якій відображається інформація про прибуття потягів. Цей сервіс доступний не тільки для працівників коворкінгу, а й для всіх охочих.
Один із напрямків роботи Silversquare стосується залучення до своїх просторів громади, тобто усіх нас. Це навіть відчувається у виборі фінішних матеріалів – на підлозі у лобі лежить така сама плитка, як і на вулиці. Вікна від підлоги та плитка народжують відчуття єдності. Ми – частина міста. Ми – частина світу.
Жан-Поль використав у своєму проєкті не тільки роботи місцевих креативників. Наприклад, подушки та портьєри, якими можна відгородитися у своєму скляному кубі під час перемовин, роблять в Індії. Керамічний посуд – у Мексиці. Орнамент на тарілках зроблений за мотивами малюнків Пікассо. Він доволі простий: ніс, очі, губи.
Якщо на тарілку поставити меншу за розміром скляну тарілочку, на якій зображені дві червоні плями, вони перетворюються на щоки. Ти начебто долучаєшся до гри, правила якої для тебе створив дизайнер.
Імерсивність та грайливість – ще дві риси, притаманні інтер’єрам коворкінгу. Двері усіх офісів можна відкрити й створити єдиний простір. В усіх меблів можливо змінювати висоту або розташування полиць. Світильники можна перевішувати або додавати потрібні. На першому поверсі одне з доступних для всіх робочих місць зроблено у вигляді дитячого майданчика. На нього стоїть черга!
Впевнена, така сама черга буде і до Silversquare – ще до відкриття 40 відсотків офісів були зайняті. Охочих стати під гасло «Silversquare is a playground» виявилося дуже багато.
