Павильон «Квіти України» просуществовал менее сорока лет, и – сносится. Здание на улице Артема, 49 (теперь Сечевых Стрельцов) построено в начале 1980-х. Оно создано архитектором Николаем Левчуком как учебно-методический павильон (или же магазин-оранжерея). Вокруг павильона был посажен виноград, который за десятки лет полностью укрыл ступенчатый фасад – в общем-то, это само по себе было красиво. Мы не будем обсуждать достоинства или недостатки позднесоветского модернизма, как и законность сноса здания. Прислушаемся лучше к воспоминаниям киевлян.

Anna Mironova Моє дитинство і півжиття – це Воровського (зараз Бульварно-Кудрявська) і все, що навкруги. «Квіти України» – це особливе для мене місце, це місце сили мого дитинства. Поряд знаходиться школа, де я навчалась, і поряд був дом піонерів, де малювала. Хто мене знає, знає, як я люблю квіти і рослини. Квіткові магазини – це моє місце сили завжди. Моя кімната в дитинстві – це оранжерея. Квіткових магазинів було тоді небагато, і «Квіти України» був єдиний, де я була постійно. Весь час щось купувала і просто заходила для настрою. Величезні рослини заповнювали весь простір. Руйнація цієї будівлі, 30-річного винограду – це руйнація чогось особистого.

Tetiana Chorna Миколай Антонович Левчук – мій Викладач в Національній Академії мистецтв та архітектури. Архітектор, який розробляв не лише архітектуру, він вкладав в свої проекти душу та ідею. Його архітектура завжди була цікава не тільки формами, а й наповнена змістом. За право проєктувати «Квіти України» змагалися близько 200 архітекторів Київпроекту. Журі обрало проєкт Миколи Левчука, який вразив чотирма влучними ідеями:

– Велична зала-оранжерея в центрі міста. Каскадна форма атріуму дозволила пропустити до зали максимум природного світла, але без перегріву влітку, бо атріум розташований з північного боку. Це дозволило створити одночасно комфортне середовище для рослин та затишок для відвідувачів.

– Публічний простір перед будівлею, який органічно перетинається з внутрішнім простором. Інші учасники конкурсу намагалися використати максимум площі ділянки. Левчук же вважав нелогічним, коли людина виходить з громадської споруди і натикається на транзитних пішоходів, тому заглибив стіну за лінію фасадів. Це створило простір для зустрічей і відпочинку з можливістю милуватися рослинами всередині через скло, завдяки якому простір сприймається ширшим і зсередини. Таким чином внутрішній і зовнішній простори доповнили і розширили одне одного.

– Візуальне розширення вулиці і пом’якшений кут перехрестя. Завдяки каскадному атріуму будівля не тисне на перехожих, як це могло би бути у випадку з глухою стіною. Каскад ніби утворює сходинки в небо і поряд з «Квітами» легше дихається.

– Поважливе ставлення до навколишньої історичної забудови. Проєкт не «кричав», не прославляв автора, а делікатно вписав будівлю в середовище і шанобливо підкреслив красу навколишніх будинків, що відповідає Віденському меморандуму про управління історичним міським ландшафтом.

Vasyl Shurupov В 1983 году при строительстве здания «Квіти України» треснул рядом стоящий дом на Гоголевской, где сейчас Хорватское посольство, и нас отселили на Радужный. Много лет я ненавидел это здание, а теперь жалко его.

Dina Melnikova Я помню еще крошечный цветочный на углу Полтавской, мое знакомство началось с приобретения зимой горшочка с цветущими розочками. А потом он закрылся и появился «Квiти», и это было так же прекрасно, потому что там можно было просто отдыхать и заглядываться на композиции.

Sergej Nastic Я полжизни прожил на Тургеневской. Учился в 106-й школе на Некрасовской. Мой маршрут в школу был вверх по Полтавской на Артема, а возле овощного магазина на углу с Некрасовской поворачивал к школе. От Артема до Некрасовской каждый дом был знаком. Сперва, на углу Артема и Гоголевской построили гастроном, потом, на другой стороне построили «Квіти України». Здание было красивое и очень органично вписалось в окружающий пейзаж. Еще одна потеря из памяти моей юности. Очень жаль!»

Наталия Ковалева Помню любила туда заходить, там так прохладно было большие кадушки с пальмами, большой выбор цветов!

Наташа Котляренко Во время перестройки директор этого магазина организовал кооператив. Не помню точно его название – то ли «Лаванда», то ли «Василек». Именно его сотрудницы стали заниматься аранжировкой, учить нас подбирать цветы и создавать букеты. Они провели в Киеве первый фестиваль цветов во дворце «Украина». На этот праздник приехали специалисты со всего Союза и из-за границы. На сцене дворца создавались композиции из цветов. Цветы ломались, и представители Прибалтики тут же создавали бутоньерки из всего, что было под рукой – ленты, проволока, веревочки. Это тогда было очень необычно и ново…. Они дарили эти украшения всем участникам фестиваля».

Ksenia Kovalska То були квіти не тільки України, то були квіти усього світу. Доглянуті, рідкісні і буденні, знайомі і дивовижні. Якесь Задзеркалля на затишній вулиці. Здавалося, магазин квітів ніколи не зникне, він вкарбований у місто на всі прийдешні часи. Але якісь не мудрі люди вирішують долю оточуючого нас довкілля на свій смак. Вони дивляться на світ каламутними тупими очима і хочуть бачити велике місто-ресторан. Тьху на них.

Roksolana Vasilishina Цей будинок тільки побудували на початку 80-х – ми з однокласниками там ще бігали в неділю по поверхах, а дід-сторож бігав за нами, щоб не повбивались. Так що я здивована, що таку досить нову будівлю зносять, бо її можна було перелаштувати під щось інше.